Два днi

Колискову співаю не я
Обіймають тебе інші руки
Поцілунком торкнеться земля
В два ці дні – два важкі дні розлуки…
Пестиш знов не моє ти лице…
Шепчеш ніжні слова в інше вушко
А мені залишив лиш казки…
Та сльозу,
                 що впаде на подушку

Без слiв

Без слів вуста говорять «Я люблю»
Без дотику я ніжність відчуваю
Без погляду жадання я ловлю
Без обіцянок я про вічність знаю

Із слів – перлин намисто на душі
Кохання доторкнеться - оживаю
Із поглядом не треба вже вірші
Все зрозуміло й так: «КОХАЮ!»

Метелик

Танути у ніжності твоїй:
Розчинятися й летіть в повітрі…
І ховатись в шкарлупі своїй
Боячись, що пропаду на світлі…
Мов метелик я лечу щодня
На вогонь очей які так манять
Хоч пручаюсь та уперто я
Підлітаю до вогнів, що надять
Знаю, що можливо і згорю
І політ останнім моїм стане…
Не зважаючи на страх іду...
Відчуваючи, що лід розтане

Два птахи

Узяв за руку й в казку ти повів -
Шалений водоспад моїх емоцій!
У замок серця свого ти привів -
Надійність мурів із думок і лоцій.
Підняв на руки й в небо показав…
Легкий політ в блакитному просторі!
А в ньому ні на крок не відставав
Ми два птахи
                          закохані
                                           НА ВОЛІ!

Так хочеться...

Так хочеться в очах твоїх втонути
Сховатися в обіймах і летіть…
Так хочеться мораль усю забути
І теплим сонечком тебе зігріть.
Так хочеться горнутися щоранку
І бачити в очах твоє тепло
Так хочеться зустрітися світанком
Але, на жаль, нам цього - не дано……

Не треба слiв...

Не треба слів коли і так усе читаєш
В рядках і сміх, і радість і любов
І не потрібно щось казати, адже відчуваєш
Немов шампанське грає в тілі кров
Так дорого вартує те, що маєш
Адже не купиш це за цінності земні
Руками небо наді мною ти тримаєш
А я коханням
.                         розчиняюся
                                                  в тобі!

Поцiлунок долi...

Поцілунком не лякай уста,
Доторкнися подихом весняним!
І не треба, не шукай слова,
Вони вкрились літом полум’яним!

Дотиком своїм мене укрий,
Загорни неначе в теплу хустку...
І від світу почуття закрий,
З ніжністю їх песть, немов пелюстку!

Хай бутон розкриє лише час-
Він тоді всіх цвітом зачарує!
А тепер ми двоє є, і нас
Доля у серця теплом цілує!

Нереальна реальнiсть

Нереальна реальність для двох,
Неможливі можливі бажання,
І із зОрей сплело нам вінок
Загадкове і ніжне кохання.
Недоказана сказана мить,
Нероз’єднані з’єднані долі,
Й тиха пісня у серці дзвенить
Бо нитки наші сплутали мОйри.

Нереальна реальність для двох….

Нiколи!

Ніколи не зламаюсь й не скорюсь
Як боляче б рука життя не била
Ніколи ніччю до людей не повернусь
Хай як би обривали мені крила
Ніколи правду на брехню я не зміню
Нехай за це мене і хтось осудить
Ніколи проти себе не піду
Така я є. І доля нас розсудить.
НІКОЛИ!