Танути у ніжності твоїй:
Розчинятися й летіть в повітрі…
І ховатись в шкарлупі своїй
Боячись, що пропаду на світлі…
Мов метелик я лечу щодня
На вогонь очей які так манять
Хоч пручаюсь та уперто я
Підлітаю до вогнів, що надять
Знаю, що можливо і згорю
І політ останнім моїм стане…
Не зважаючи на страх іду...
Відчуваючи, що лід розтане
