***

Ти пригорнеш до себе і осушиш сльози
Губами позбиравши кожну краплю
Я врешті-решт в твій світ потраплю
І небо розірвуть кохання грози!
Ти встелиш шлях мій пелюстками рози
Кожний пелюсток це твої цілунки
І будуть скинуті назавжди обладунки
Впадуть на землю перші щастя роси.

- Не плач кохана, це кохання сльози!

Моє кохання

Моє кохання, знаю чуєш серцем ти
Сльозами березня я знов сповзаю
і твої шибки віршами вкриваю,
коли шепчу щораз тобі «Прости».
Моє кохання, ти мене не відпусти
я вітру силою наділена втікати
без тебе не спроможна я співати
тому тримай, коли кричу «Пусти».

Моє кохання, ти мене не відпусти!

Ще трішечки. Ти поряд. Недалеко!

Хотілося б послать тебе далеко
Туди, де сонце з хмарами заходить
Та інший шлях тебе уже знаходить
летиш до мене знову ТИ, лелеко.
Хотілося б забуть тебе навіки,
відкинути усе що нас зєднало
Та серце серед тисяч упізнало:
І полились кохання знову ріки...
Хотілося втекти не раз далеко
та стримало побіг єство природне
І наплювать на все людське, народне
адже летиш до мене ТИ, лелеко!

Ще трішечки. Ти поряд. Недалеко!

А за віконцем сипле сніг...

Ось бачиш, за віконцем сніг
Так довго-довго жданий мною
Асоціюється чомусь з тобою
Коли мов килим біля ніг..
Сьогодні гостем у нас сніг
А завтра знову сірі барви
Журби моєї це все фарби
Коли тебе мій жде поріг
А за віконцем сипле сніг...
Біло-пухнастий дружба казки
Він теж жадає, як ти, ласки
Мов вірний пес він біля ніг....

Я не шкодую що ТЕБЕ любила!

Пробач мене, прости що полюбила
Що дні щораз тобою загортала
Хвилини ніжності до себе пригортала
І мов життя тебе люблю/любила

Прости мене, пробач що так горнулась
Рядками слів стежки всі малювала
І на моральні норми наплювала
Коли у тебе, наче в ковдру, загорнулась

Прости мене, пробач що ТАК любила
Я не відхрещуюсь від свого серця
На нього ти, прошу тебе, не сердься
Адже лише воно дає нам крила!

Я не шкодую що ТЕБЕ любила!